Сьогодні в Київському центрі реабілітації дітей з інвалідністю відбулася акція «Особливе перехрестя».
Організовуючи цю подію, Український медичний центр безпеки дорожнього руху МОЗ України спільно з Міжнародним благодійним фондом «Допомоги постраждалим внаслідок дорожньо-транспортних пригод» та згаданим столичним реабілітаційним центром, поставив за мету донести до цієї особливої категорії наших юних співвітчизників інформацію про можливі наслідки дорожньо-транспортних пригод, про потребу дотримуватися простих правил поведінки та безпеки.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я щороку на дорогах країн світу гине понад 1,2 млн. людей та ще 50 млн. людей отримують травми.
В Україні рівень смертності та травматизму внаслідок ДТП є одним із найвищих в Європі, а рівень організації безпеки дорожнього руху залишається, на жаль, досить низьким. За 6 місяців цього року сталося 1826 дорожньо-транспортних пригод з участю дітей віком до 18, в яких загинуло 71 дитина та 1958 отримали травми.
Масштаби проблеми, а також питання комплексної реабілітації дітей, що постраждали внаслідок ДТП, спонукають нас до активних дій разом з іншими державними установами для створення передумов, аби статистика дитячого травматизму зменшувалася. Адже це – наша відповідальність і як батьків, і як дорослих, і як громадян.
«Шановні дорослі! Ми - діти. Це означає, що ми потребуємо захисту та безпеки. Цьому нас можете навчити тільки ви, дорослі. Через маленький вік та особливості мого мозку, очей та слуху у моїх відчуттях світ більш безпечний, ніж у Ваших. Тому просимо вас! Поясніть нам - що, коли, чому кожен із нас має робити, аби бути в безпеці. Особливо на дорозі, на вулиці, на майданчиках, на пішохідних доріжках». Це - уривок звернення дітей до дорослих, який зачитали діти під час акції…
«Сьогодні за статистикою, близько 70% усіх дорожніх пригод трапляється з вини водія. В їхній основі - людський фактор, - зазначає Національний координатор Всесвітньої організації охорони здоров'я МОЗ України, директор ДП «Державнe Підприємство Українського Науково-Дослідницького Інституту Медицини Транспорту Міністерства Охорони Здоров&Quot;я України» Юрій Чорний. – Дедалі збільшується інтенсифікація дорожнього руху. Ситуація на дорогах стає складнішою. Тож зростають й вимоги до водіїв, до їхнього стану здоров'я та їхніх психофізіологічних показників. Тому наш Центр сьогодні шукає додаткові засоби попередження впливу людського фактора на виникнення ДТП».
Як відзначив Юрій Олегович, ще одним напрямком проекту «Особливе перехрестя» буде визначення місць концентрації ДТП за участю дітей та підлітків та створення інтерактивної мапи таких небезпечних ділянок. Аби в майбутньому на них були проведені проведення інфраструктурні зміни задля їхньої безпечності для юних пішоходів.
Зі свого боку Київський центр реабілітації дітей з інвалідністю в рамках проекту є відповідальним за реабілітаційні заходи постраждалих внаслідок ДТП дітей та підлітків.
Основою проекту, що започатковується нашими спільними зусиллями, є привертання уваги суспільства до проблеми збільшення участі дітей та підлітків в дорожньо-транспортних пригодах, і, як наслідок їх інвалідизація та подекуди смерть. Актуальність проблеми полягає в тому, що діти є активними учасниками дорожнього руху, особливо в літній період, а також з урахуваннями винаходів новітніх засобів активного дозвілля та пересування.
«Ми плануємо працювати з різними соціальними цільовими аудиторіями, аби донести потребу дотримуватися ПДР й загалом – питань безпеки. Кожна соціальна група має свою специфіку, й до кожної по-різному потрібно доносити цю інформацію, - сказав директор УМЦБДР Юрій Чорний. - Наша сьогоднішня спільна акція крім усього іншого, це ще й невелике свято для особливих дітей. В ігровій формі вони мали можливість дізнатися про те, як потрібно поводитися на дорозі, поспілкуватися з представниками нашого Центру, з поліцейськими, з байкерами, з медиками. Усі разом ви робимо дуже потрібну справу».
Також дітки малювали на асфальті, сиділи за кермом поліцейських автомобілів, вони отримали подарунки й інформаційні матеріали, які, сподіваємося, міцно закарбуються в їхній пам’яті.