Майже 30% потерпілих в ДТП потребують медико-психологічної реабілітації

Фахівці УкрНДІ медицини транспорту МОЗ України працюють над розробкою наукового підґрунтя заходів із медико-психологічної, функціональної та соціально-професійної реабілітації постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах.

Проблема високого рівня дорожньо-транспортного травматизму та смертності внаслідок ДТП в Україні обумовлена, в числі багатьох причин, відсутністю в системі охорони здоров’я єдиних підходів до надання медичної та медико-психологічної допомоги постраждалим внаслідок ДТП. На жаль, немає даних щодо видів та специфіки наданої їм медичної допомоги, немає унормованої статистики щодо летальності, важкості травм, а також щодо необхідності потерпілих в подальшій медико-психологічній реабілітації.

Поміж тим дорожньо-транспортна пригода, як і будь-яка інша надзвичайна ситуація, що супроводжується загибеллю й каліцтвом людей, викликає у її учасників психологічну травму і залишає після себе відчутні ознаки у формі психічних змін і психоневротичних розладів. За міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10) до таких розладів належать гострі реакції на стрес (F43.0), що виникають одразу після події або протягом перших днів, різноманітні розлади адаптації (F43.2), тривалістю від декількох тижнів до півроку,  посттравматичний стресовий розлад – ПТСР (F43.1), що настає з деяким латентним періодом і триває будь-який час, а також стійкі зміни особистості після перенесеної катастрофічної події (F62.0).

Щороку внаслідок ДТП в Україні травмується більше 30 тис. громадян, у 25-30% із них на фоні перенесеної аварії спостерігаються психотравматичні розлади, що потребують лікування. ПТСР є одним із найбільш поширених розладів, симптоми якого можуть спостерігатись від 6 до 18 місяців після інциденту навіть за відсутності тілесних ушкоджень. Щонайменше у 5% чоловіків і 10% жінок він залишиться на все життя. Однією із особливостей, пов’язаних з ПТСР, є фізичні проблеми зі здоров’ям, психосоматичні захворювання, панічні атаки, які важко піддаються лікуванню та виснажують організм. Найчастіше у постраждалих виникає страх управління транспортним засобом, вони не можуть переходити вулицю у місцях, де не регулюється потік транспорту, відчувають страх, перебуваючи в транспортному засобі як пасажир.

Як і будь-яка інша психотравма, пережитий внаслідок ДТП стрес може також призводити до проявів депресій, алкоголізму та наркоманії, соціальних фобій, тривожних розладів. Індивідуально-психологічним фактором, що впливає на інтенсивність розладів, є належність людини до певного психоемоційного типу та наявність інших пережитих психотравм в її анамнезі.

В Україні вже дано назріла необхідність в розробці єдиної національної системи медико-психологічної реабілітації потерпілих внаслідок дорожньо-транспортних пригод. На найближчі роки досягнення цієї концептуальної цілі визначено державною Стратегією підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2024 року.

Досліджуючи дану проблему, фахівці Українського науково-дослідного інституту медицини транспорту МОЗ України, підкреслюють схожість у підходах до діагностики та лікування посттравматичних стресових розладів, пов’язаних з ДТП, з іншими надзвичайними ситуаціями, викликаними природними, техногенними чи антропогенними чинниками. Наслідки ДТП як психотравмуючої події можуть керуватися схожими методами психотерапії, психопрофілактики та психокорекції.  А раннє виявлення симптомів та своєчасна допомога сприятимуть зниженню психологічного дистресу у постраждалих та легшому перебігу лікування.

Медико-психологічна реабілітація постраждалих внаслідок ДТП має бути спрямована на збереження та відновлення порушених функцій і психічного здоров’я та базуватися на таких ключових принципах:

- своєчасність надання допомоги;

- єдність психологічних, психофізіологічних та медичних компонентів реабілітації;

- етапність і безперервність процесу реабілітації.

- індивідуально-орієнтований підхід при формуванні програм реабілітації.

Інститут продовжує працювати над розробкою наукового підґрунтя заходів із медико-психологічної, функціональної та соціально-професійної реабілітації постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах.